* * *
ти посміхнешся спомину зотлілому
на відображеннях з-під криги й скла
і знов писатимеш білилами по білому
билинами – проміж чужий «розклад»

якась епоха вічно торохтітиме
під вікнами під скронями... за всім
про що мовчатимеш і що таки любитимеш
те місто... ту місцину... down stream